Найвища пам'ятка сталіну. Радянська монументальна пропаганда. Пам'ятники Сталіну


Росія - 93
Україна - 10
Грузія - 35
Південна Осетія - 3
Литва - 3
Естонія - 2
Азербайджан - 2
Білорусь - 5
Казахстан - 3
Таджикистан - 2
Узбекистан - 2
Чехія - 5
Китай - 3
Нідерланди - 3
США - 2


Пам'ятники Сталіну також встановлені в Бельгії, Угорщині, Індії, Албанії, Монголії, Німеччині, Словаччині.

У пострадянський період відновлено старі та встановлені нові пам'ятники Сталіну, насамперед у багатьох містах та селищах Грузії (Кутаїсі, Зестафоні, Земо-Алвані, Сігнахі, Душеті, Хашурі, Ткібулі та інших місцях), Дагестані (Чох), Північній та Південній Осетій (Владикавказ, Моздок, Беслан, Чікола, Ардон, Мізур, Дігора, Алагір, Змійська, Ногір, Кадгарон).

Крім Північної Осетії, пам'ятники Сталіну в Росії встановлені в громадських місцях у Москві, Володимирі, Сочі, Новочеркаську, Нижньому Новгороді, Аткарську, Мирному, Челябінську (школа-гімназія № 2), у селищі Тайгінка (Киштим) Челябінській області), нині пам'ятник із Тайгінки перенесений до міста Сатка, Оренбурзі, Тамбова, Чита, Пензи, на Жовтневій площі міста Ішима, у Вириці (Ленінградська область), у Тюменській області, в музеї залізничної станції Скуратове Тульській областіта інших місцях.

Більшість сучасних пам'яток Сталіну у Північній Осетії, а також нововідкриті пам'ятки в Оренбурзі, Пензі, с. Садове та Тамбове, являють собою типові бюсти, відлиті з бетону за моделлю осетинського скульптора М. Н. Дзбоєва.

У Центральному музеїВеликої Вітчизняної війни на Поклонній горіу Москві стоїть погруддя Сталіна як одного з командувачів Червоною Армією. Обговорювалося питання встановлення пам'ятника Сталіну на Поклонній горі у Москві. У 2009 році, за твердженням головного архітектора Москви Олександра Кузьміна, планувалося повернути пам'ятник Сталіну у вестибюль станції московського метро "Курська", проте колишній мер Москви Ю. М. Лужков спростував це твердження.

У Калінінграді 2005 року на стелі меморіалу 1200 гвардійцям 11-ї гвардійської армії, які загинули під час штурму Кенігсберга, було вигравіровано Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 рр.» із профілем Сталіна.

У селі Старі Бураси Саратовської області стоять поряд два пам'ятники Леніну та Сталіну в повний зріст. Невідомо, чи це нові пам'ятки, чи збереглися з радянських часів.

У селищі Коньово Архангельської областібіля місцевої підстанції зберігся пам'ятник Сталіну на повне зростання. Найімовірніше, що це не нова пам'ятка, а стара, збережена з 1950-х років.

На початку 2000-х (у 2001 і 2003 роках) було кілька спроб встановити бюст Сталіну на центральній пощаді Махачкали, на що було отримано дозвіл адміністрації міста, але згодом його відкликало. У 2005 році на одній із будівель, розташованих на Привокзальній площі Махачкали, встановлено меморіальну дошку з барельєфом Сталіна, на згадку про перебування І. В. Сталіна на Порт-Петровському вокзалі в 1920 році.

У селі Лашманка Черемшанського району Татарстану знаходиться пам'ятник Сталіну на повне зростання (зразка 1930-хх рр.).

У селі Долина Уссурійського району Приморського краю на приватному дворі, названому «Алеєю комунізму», встановлені бюсти Леніну та Сталіну.

9 травня 2012 року погруддя І. В. Сталіна було встановлено в центрі села Новокаякент Каякентського району Дагестану.

За межами Грузії, Росії, Південної Осетії пам'ятники Сталіну встановлені чи відновлені у деяких місцях Білорусії (у містах Слуцьк, Свислоч), Литви (у місті Друскінінкай), Азербайджану (у селах Алібейлі Гахського району та Астроханівка Огузького району), України, а також Албанії. , Нідерландів (у містах Амстердам, Гаага) та у багатьох містах та селищах Китаю (у містах Харбін, Шеньян, Чанчунь та ін.).

5 травня 2010 року в українському Запоріжжі комуністи встановили погруддя Сталіна на території штабу обласного комітету партії. Це спричинило неоднозначну реакцію як серед громадян Запоріжжя, так і в Україні загалом. Погруддя було підірвано невідомими 31 грудня 2010 року. Комуністи відновили пам'ятник Сталіну до чергових роковин. Жовтневої революції. 7 листопада 2011 року пам'ятник Сталіну було відкрито на колишньому місці. Разом із ним було встановлено пам'ятник Зої Космодем'янській.

У червні 2012 року пам'ятник Сталіну встановлено в Братиславі (Словаччина) на площі Штура.

Біля Одеси під просто небавідкрито Музей пам'яток СРСР, в якому розташовані пам'ятники Леніну та Сталіну. Напередодні Дня Перемоги над Німеччиною, 8 травня 2013 року було відкрито пам'ятник - бюст Сталіну в Якутську, на території одного з алмазодобувних підприємств республіки. Він є третім за рахунком у Якутії. Перший був відкритий у 2005 році у місті Мирний, а другий у 2009 році у селі Амга Амгінського району Якутії. Відкриття пам'ятника викликало протести з боку правозахисників та місцевої Якутської та Ленської єпархії РПЦ.

1 вересня 2013 року в урочистій обстановці з ініціативи громадської організації«Сталінелі» було відкрито пам'ятник Сталіну у Телаві (Грузія). Проте, 7 вересня влада міста вимагала демонтувати пам'ятник у п'ятиденний термін. Пам'ятник було демонтовано 31 грудня 2014 року.

У Волгограді на території Центру відпочинку «Причал» встановлено нову пам'ятку.

4 лютого 2015 року в Криму, в Ялті, на території санаторію Лівадія, до 70-річчя Ялтинської конференції, було встановлено пам'ятник "Великої трійці" Сталіну, Черчілю та Рузвельту.

Пам'ятники Сталіну. Частина 1.

Особа Сталіна сьогодні неординарна та неоднозначна. Особистість, чию роль історії ХХ століття переоцінити досить складно.

Одні вважають його тираном, що загубив багато життів (масові репресії, великий терор 1937 і т.д.). У деяких смерть Сталіна асоціюється із припиненням терору та масових репресій, звільненням із в'язниць мільйонів невинних людей.

Інші вважають його героєм, великим вождем (створив потужну державу, здатну на рівних змагатися зі США, зробив ядерною державою, виграв Велику Вітчизняну війнуі т.д.)

Перший пам'ятник І. В. Сталіну було виконано скульптором М. Я. Харламовим у 1929 році, напередодні святкування 50-річчя Сталіна. Пам'ятники Сталіну значних розмірів, як правило, встановлювали у центрі міста, села, селища на центральній вулиці, площі, що нерідко мала ім'я самого Сталіна, біля адміністративних будівель.

У Москві пам'ятник вождеві встановили навіть у вівтарі православного храму

У 1935 році на Великій Ординці в Покровському соборі Марфо-Маріїнської обителі відкрився Будинок Санпросвіту. У вівтарі влаштували сцену, поставивши на гірське місце статую Сталіна.

Часто Сталіна зображували поруч із Леніним. Називався пам'ятник "Ленін та Сталін у Гірках". Такі пам'ятники з невеликими змінами були у багатьох містах Радянського Союзу.


Після ХХ з'їзду КПРС на парних пам'ятниках стали прибирати Сталіна, залишаючи Леніна на самоті. Подекуди такі пам'ятники дожили до наших днів.

Після XXII з'їзду КПРС у жовтні 1961 року, на якому було прийнято рішення про винесення тіла Сталіна з Мавзолею (поховання відбулося 31 жовтня 1961 року) та перейменування міста Сталінграда на Волгоград, майже всі численні пам'ятники Сталіну, що стояли по всьому СРСР, були зруйновані у межах остаточної десталінізації.

Найкращі відомі пам'ятникиСталіну

МОСКВА, РОСІЯ

Пам'ятник Сталіну на ВСХВ у Москві

Пам'ятник було встановлено у 1939 році до відкриття Всесоюзної сільськогосподарської виставки (ВСХВ) перед павільйоном "Механізація та електрифікація сільського господарства" (нині "Павільйон № 32", більш відомий як павільйон "Космос")

Висота скульптури – 15 метрів, висота постаменту – 10 метрів

Пам'ятник був демонтований у 1951 році відповідно до післявоєнного плану реконструкції ВСХВ.

Після відкриття виставки дома старого пам'ятника з'явився фонтан.

Новий монумент мав з'явитися на Площі Колгоспів, але в 1953 році його місце зайняв партер фонтану "Кам'яна Квітка".

Пам'ятник Сталіну у Парку Мистецтв Музеон у Москві

На Всесвітній виставці 1939 року у Нью-Йорку експонувалися пам'ятники У. І. Леніну та І. У. Сталіну, виконані 1938 року з рожевого граніту. Після виставки пам'ятник В. І. Леніну був встановлений у Києві на Бессарабській площі, а пам'ятник І. В. Сталіну спочатку був у Москві Ізмайлівському парку(тоді ПКіО ім. Сталіна), за часів "культу особистості" його прибрали, а потім, за рішенням Московської Міської Ради народних депутатів від 24 жовтня 1991 року, було перенесено до Парку Мистецтв.

Пам'ятник Сталіну був малою копією пам'ятника у Сталінграді каналу Волго-Дон. Пізніше такі копії з'явилися у багатьох містах СРСР.

ЛЕНІНГРАД, РОСІЯ

Пам'ятники Сталіну біля Балтійського вокзалу та на Поклонній горі

Пам'ятники Сталіну на проспекті Обухівської Оборони та на Середній Рогатці

Усі вони були встановлені до 70-річчя вождя, 1949 року та демонтовані після ХХ з'їзду КПРС

ВОЛГОГРАД (СТАЛІНГРАД), РОСІЯ

Пам'ятник Сталіну у Сталінграді на каналі Волго-Дон

Висота скульптури – 24 метри, висота постаменту – 30 метрів.

У 1961 році Сталінград був перейменований на Волгоград, через 10 днів протягом однієї ночі пам'ятник був демонтований. Подальша доляскульптура вождя народів невідома. Після цього протягом 12 років на набережній стояв порожній постамент.

У 1969 році було ухвалено рішення про встановлення на постаменті пам'ятника Володимиру Іллічу Леніну.

Висота скульптури – 27 метрів, висота постаменту – 30 метрів.

ТРАНСИБІРСЬКА МАГІСТРАЛЬ, РОСІЯ

Погруддя Сталіна на 7031 (нині 6999) км Транссибірської магістралі на захід від сел. Амазар, Забайкальський край

Барельєф споруджений під час будівництва других шляхів Транссибірської магістралі невідомими ув'язненими 1936 року. Підставою погруддя послужив кам'яний залишок висотою ~ 6 м, розташований на вершині овалу в місці вигину залізниці. Як матеріал використовувалися камінь, цегла, залізна арматура та бетон. Покритий вапною бюст, висотою ~ 3 м, добре переглядався з лінії залізної дроги.

Під'їжджаючи до місця розташування пам'ятника, машиністи поїздів давали попереджувальний гудок, щоб пасажири могли побачити пам'ятник вождеві.
До 70-річчя Сталіна (21 грудня 1949 року) у темний час доби погруддя стали висвітлювати прожектора. Тут часто бували екскурсійні групи, проходив урочистий прийом до піонерів.
У день похорону Сталіна відбувся мітинг пасажирів двох зустрічних поїздів.
У березні 1956 оголошено, що виникла загроза обвалення скального масиву з бюстом залізницюі 20 вересня 1956 року бюст підірвали.

ЄРЕВАН, АРМЕНІЯ

Пам'ятник Сталіну в Єревані, Вірменія

Пам'ятник встановлено у 1950 році

1967 року пам'ятник демонтували, Сталіна з п'єдесталу прибрали, Мати-Вірменію поставили.

Монумент "Мати-Вірменія" у парку Ахтанак (Перемога) у Єревані.

Відкритий на честь перемоги Радянського Союзу у Великій Вітчизняній війні 1967 року

Висота статуї – 22 метри, висота пастоменту – 32 метри.

На підставі пам'ятника знаходиться музей Міністерства оборони, в якому виставлено експонати часів Великої Вітчизняної та Карабахської воєн: особисті речі, зброю, документи та портрети героїв. Навколо п'єдесталу виставлені зразки того часу озброєння.

МІНСЬК, БІЛОРУСІЯ

Пам'ятник Сталіну на Центральній (Жовтневій) площі в Мінську, Білорусь

Постамент пам'ятника Сталіну на Центральній площі у Мінську був підперезаний білоруським національним орнаментом.
Він служив нагадуванням про те, що своїм створенням Радянська Білорусь вирішальною мірою зобов'язана наркому у справах національностей товаришу Сталіну.

3 листопада 1961 року пам'ятник буквально "порівняли із землею". Увечері площу оточили по всьому периметру, і чоловік двісті роззяв стежили за тим, що відбувається зі скверу перед Будинком офіцерів, житлового будинку по вул. Енгельса та найближчих дворів. Пам'ятник зачепили за торс сталевим тросом в руку завтовшки і два танкові тягачі взялися до справи. З першої спроби, хоча мотори ревіли на всю міць, монумент навіть не похитнувся - танкові гусениці безсило дряпали бруківку, якою було вимощено площу. Друга та третя спроби успіхів також не принесли. Через деякий час пам'ятник вождеві таки вдалося розгойдати і повалити, а постамент підірвали і вивезли шматками. Утворену яму забетонували. На ранок на площі навіть важко було знайти місце, де стояв монумент, а 7 листопада на оновленій площі пройшов військовий парад і демонстрація трудящих.

БУДАПЕШТ, УГОРЩИНА

Пам'ятник Сталіну у Будапешті, Угорщина

Був встановлений у грудні 1951 як подарунок угорського народу до сімдесятиріччя Сталіна (21 грудня 1949 року).

Висота бронзової статуї Сталіна – 8 метрів, висота постаменту – 17 метрів.


Пам'ятник стояв на проспекті Dózsa György, зруйнований 24 жовтня 1956 натовпом у дні Угорського повстання 1956 року.

23 жовтня 1956 року натовп повсталих угорців зруйнував статую, залишивши тільки його чоботи, в які був поставлений угорський прапор. Бронзове зображення «Вождь, учитель і кращий другугорського народу» було здерто з п'єдесталу.
Після подій 1956 р. спорожнілий постамент був реконструйований і довгий часвикористовувався як урядова трибуна під час проведення святкових ход і демонстрацій.
На початку 1990-х років залишки постаменту-трибуни були остаточно демонтовані.

У 2006 р. у парку скульптур епохи соціалізму в Будапешті (Memento Park) у зменшеному вигляді було відтворено цегляний постамент та нижню частину скульптури – чоботи Сталіна.

Обрубані сталінські халяви стали одним із своєрідних символів угорської революції.

ГОРІ, ГРУЗІЯ

Пам'ятник Сталіну в Горі, Грузія

Встановлено у 1952 році

Висота статуї – 6 метрів, висота 3-ярусного постаменту – 9 метрів.

Пам'ятник хотіли прибрати й у 1956 році і навіть намагалися це зробити, але населення Горі розбило намети та день і ніч охороняло монумент.

У ніч із 24 на 25 червня 2010 р. пам'ятник Сталіну було демонтовано для подальшого перенесення. На його місці буде встановлено монумент, присвячений загиблим під час серпневої війни 2008 року.

Демонтаж статуї організували вночі, щоб уникнути протестів із боку місцевого населення, частина якого категорично проти перенесення пам'ятника. При цьому навколишню територію було оточено, журналістам вести зйомку не дозволили.

УЛАН-БАТОР, МОНГОЛІЯ

Пам'ятник Сталіну в Улан-Баторі, Монголія

Пам'ятник встановлено у 1949 році.

Після ХХ з'їзду КПРС, не дивлячись на особисте прохання Микити Хрущова, уряд Монголії відмовився демонтувати пам'ятник. Пам'ятник простояв навпроти Монгольської Національної бібліотекиаж до 1990 року.

Демонтована статуя була окроплена молоком та молочною горілкою. Це було зроблено для того, «щоб умилостивлений таким чином дух Сталіна ніколи більше не повернувся». Скульптура була відправлена ​​на зберігання до господарських приміщень бібліотеки, де зберігалася у спеціально виготовленій дерев'яній скриньці. Постамент пам'ятника також демонтували.

У 2001 році чотириметрова статуя Сталіна була придбана одним підприємцем і встановлена ​​в літньому кафе Ismus.

У червні 2005 року на його місці пам'ятник Сталіну було урочисто відкрито пам'ятник монгольському вченому Б. Рінчину.

ТАШКЕНТ, УЗБЕКИСТАН

Пам'ятник Сталіну в Сквері революції в Ташкенті, Узбекистан

(Траурний мітинг у березні 1953 року)

Пам'ятник відкрито наприкінці 40-х років до ювілею Сталіна

У 1962 році пам'ятник демонтували, а постамент використовували для пам'ятника "Світ Праця Свобода..." У народі цей пам'ятник прозвали "російсько-узбецький словник". Він простояв до 1968 року. З 1968 по 1993 роки тут був пам'ятник Марксу.

31 серпня 1994 року, напередодні третьої річниці незалежності Узбекистану сквер було перейменовано на "Сквер Аміра Темура", а в його центрі було відкрито новий пам'ятник - бронзовий кінний монумент Тамерлану.

У листопаді 2009 року старі карагачі та чинары, багатьом з яких було понад 100 років і які були символом скверу, було вирубано за рішенням влади і знову стало голо.

ОДЕСА, УКРАЇНА

Пам'ятник Сталіну в Одесі, Україна.

У повоєнні рокиу міському саду створили гігантський макет СРСР на газоні. А посеред височіла пам'ятник вождеві. Одесити, які жили на той час, досі згадують повоєнні роки словами: "Жити було голодно. Але весело". Страшна війнабула позаду.

ПРАГА, ЧЕХІЯ

Пам'ятник Сталіну у Празі ("Народ Чехословаччини - своєму визволителю")

На відкриття пам'ятника приїхав Микита Хрущов та вручив його творцям ордена Леніна.

Вага монумента -14 000 тонн, довжина - 22, ширина - 12 та висота - 15 метрів, складається з 32 тисяч кам'яних фрагментів

Після XX з'їзду КПРС, на якому Перший секретар ЦК КПРС Н. С. Хрущов виступив із різкою критикою І. В. Сталіна, було вирішено демонтувати пам'ятник. 1962 року скульптурна композиціябула підірвана. Після першого вибуху обсипалися лише гранітні блоки облицювання, що оголили залізобетонну конструкцію. Для того, щоб остаточно зруйнувати монумент, потрібен був другий і третій вибухи. Останній був проведений напередодні святкування 45-х роковин Великої Жовтневої соціалістичної революції, 7 листопада 1962 року. Операція з ліквідації скульптури коштувала 4,5 мільйона крон, тоді як будівництво коштувало 140 мільйонів (за деякими даними 260 млн крон).

1991 року у Празі на час проведення Загальної Чехословацької виставки на місці пам'ятника Сталіну на старий п'єдестал було вирішено поставити гігантський метроном. Довжина штанги становила 20 метрів. Згідно з початковим планом після закінчення метроном мав бути демонтований, але потім міська влада вирішила залишити пам'ятку.

Клуб "За стару Прагу" виступив із незвичайною ідеєю: внести до списку історичних пам'яток, що охороняються державою, цоколь колишнього пам'ятника Йосипу Сталіну. Пропозиція клубу пов'язана з тим, що магістрат розмірковує над ідеєю відкриття на Літні Океанаріуму на 250 морських риб, під який, зокрема, буде задіяний гранітний майданчик пам'ятника.


Не всі знають, що у світі налічується чимало пам'яток російським лідерамі відомим особам, спорудженим у Європі чи США. Навіть пам'ятники Леніну досі стоять, і не де-небудь, а в богемному районі Америки. Як пам'ятники російським виявилися далеко від рідних пенатів - у нашому матеріалі.

Найбільший посмертний пам'ятник Сталіну простояв над Прагою вісім років, а розповіді про нього живі й сьогодні

Рішення про встановлення найбільшого у світі пам'ятника (саме таке ставилося завдання) було ухвалено ще на початку п'ятдесятих років. Підготовка була дуже довгою та серйозною: у конкурсі на найкращий проектвзяли участь 54 скульптори. Переміг не надто щасливий Отакар Швець із багатофігурною групою: Сталін із книгою в руці очолює невелику колону робітників, селян, інтелігентів та солдатів.


Для зведення громади потрібно було вирізати 260 гранітних кубів зі стороною 2 м. підходящий кар'єру Чехословаччині знайшли важко. Загальна висота пам'ятника – 30 метрів (десять поверхів довоєнної споруди), фігури Сталіна – 15, довжина його ступні – 2 метри. Потрібно було ще зміцнити високий пагорб Летна над Влтавою, щоб він зміг витримати важку конструкцію вагою 14 000 тонн: у товщі гори розмістили бетонні блоки, що утворюють підземні зали. До закінчення підготовчих робітсам генералісимус не дожив.

Зведення давалося важко, породжувало безліч суперечок. Керівники країни постійно викликали скульптора для надання нових пояснень. Незадовго до відкриття Швець не витримав тиску і наклав на себе руки. Ім'я його на монументі не було, а на відкритті оголосили: автор пам'ятника – народ Чехословаччини. 1 травня 1955 року на урочистості приїхав Хрущов, засудження культу особистості ще попереду. А народ-творець дав пам'ятнику назву черга за ковбасою.

В 1956 Хрущов оголосив на XX з'їзді КПРС доповідь про розвінчання культу Сталіна, а в Празі його постать височіла аж до 1962 року. Знищити потужну брилу вдалося лише з третього вибуху. У 1991 році на п'єдесталі, що зберігся, встановили метроном - теж гігантський - в 24 метри.


До колишньому пам'ятнику, А тепер метроному успішно водять туристів - місце дуже популярне.

Ленін у Сіетлі – подорож пам'ятника з Європи до Америки

У центр американського міста Сіетл пам'ятник Леніну потрапив із пригодами, гідними екранізації. П'ятиметрову фігуру вождя світового пролетаріату 1988 року встановили у словацькому місті Попрад. Скульптор Еміль Венков зобразив Леніна крокуючим крізь полум'я. Але простояла постать недовго – через рік соціалізм у Чехословаччині впав, незабаром вирішили демонтувати пам'ятник. Для музею він був занадто великий – і опинився у купі брухту.

Тут його виявив викладач англійської мовизі США Льюїс Карпентер. Американець викупив у міста бронзовий пам'ятникза подібною ціною - за 13 тисяч доларів, а потім перевіз його до себе на батьківщину. Поїздка Леніна через океан обійшлася у чималу суму – 42 тисячі доларів, Карпентерові довелося влізти у борги.


А на площу пам'ятник потрапив через рік після загибелі свого рятівника в автомобільній катастрофі 1994 року. Наразі бронзового Ілліча фотографують туристи, на Різдво його прикрашають гірляндами. А в холодні зимові дні утеплюють шапкою та шарфом. Доводилося Леніну побувати і в ролі Джона Леннона – у гримі та з гітарою.


«Царю-визволителю – вдячна Болгарія»

Олександр II у Софії у великій пошані та пам'ятник йому встановлено на площі Царя Визволителя, перед будівлею Народних Зборів. Кінна бронзова фігура імператора висотою 4,5 метра встановлена ​​на потужному дворівневому п'єдесталі з полірованого граніту, створена відомим італійським скульптором Арнольдо Дзоккі. Загальна висота пам'ятника – 12 метрів. Роботи зі створення тривали більше двох років – з квітня 1901 року по вересень 1903 року, а освячення відбулося 1907-го. Напис на цоколі говорить: «Царю Визволителю вдячна Б'лгарія». Кошти створення складалися із внеску муніципалітету Софії, власних коштів болгарського князя Фердинанда, численних народних пожертвувань.


Під час Другої світової війни пам'ятник сильно постраждав від бомбардувань. У 2013 році його було повністю відремонтовано, реставрація обійшлася в 1,5 мільйона левів (750 тисяч євро). У багатьох містах країни є площі та вулиці, названі на честь Царя Визволителя. У всіх путівниках софійську пам'ятку очолює список визначних пам'яток, обов'язкових для огляду.


Останнього російського царя Миколи II особливо шанують у Сербії

На Белградському цвинтарі Ново-Гроблі є російський пантеон, шанований місцевими жителями та численною російською діаспорою, охоче відвідують його і туристи. У 1935 році тут було встановлено пам'ятник над склепом з останками російських солдатів і офіцерів, які загинули в роки Першої світової війни на Салонікському (Македонському) фронті, під час облоги Белграда австрійською армією, які померли в шпиталях з 1916 по 1918 рік. Загалом у склепі-каплиці лежать останки 387 людей.


Над похованням на високому постаменті у формі снаряда стоїть постать ангела з мечем. Напис на постаменті каже: « Вічна пам'ятьімператору Миколі II та 2 000 000 російських воїнів великої війни». Автор пам'ятника – скульптор Роман Верховський, а кошти створення зібрані російськими емігрантами і громадянами Югославії.

А у 2014 році – до 100-річчя Першої світової війни – у центрі Белграда у сквері Косівської дівчини встановлено бронзову пам'ятку Миколі II заввишки 7,5 метрів та вагою понад 40 тонн. Скульптура зведена коштом Російського військово-історичного товариства за сприяння президента Сербії Томислава Миколича та міської влади Белграда.


Восени 2017 року сквер було перейменовано на Олександрів парк – на згадку про учасників ансамблю ім. Олександрова, які загинули в авіакатастрофі під Сочі у 2016 році.

Петро I – найшановніший російський цар у Нідерландах

У голландське містечко Заандам (перш за Саардам) Петро I – цар-тесляр – приїхав у наприкінці XVIIстоліття вивчення майстерності кораблебудування. У невеличкому, точніше, крихітному будиночку коваля Кіста він жив, поки осягав науку – головою та руками. Чи багато в історії монархів, які вміли власноруч побудувати морське судно?


Дерев'яний будиночок із корабельних дощок зберігся завдяки підведеному під нього кам'яному фундаменту та куполу-павільйону. Туристи сюди ходять натовпами, відвідували його російські імператори Олександр I та Олександр II, голландські королі, Наполеон Бонапарт.

У 1912 році постать царя-тесляра, відлита з бронзи скульптором Леопольдом Бернштамом, була встановлена ​​на центральній площі Дамплейн. Пам'ятник був подарований місту Миколою II і є другою виливкою за оригінальним макетом. Перший стояв на Англійській набережній Петербурга з 1910 по 1919 рік, більшовики переплавили російський оригінал у його зменшений варіант, що перебував у Літній сад. І 1996 року вже Нідерланди подарували Петербургу копію заандамського «Петра-тесляра».


Відлиту фігуру везли з Парижа – поїздом до Амстердама, далі по воді, бо мости міста такої ваги витримати не могли, та й крана, що підходить для вивантаження, на залізничному вокзалі не було.

Після 20 з'їзду КПРС в 1956 р. в СРСР стали зносити пам'ятнику Сталіну - вціліли лише одиниці, з них залишилися лише фотографії. Про те, як увічнювали вождя народів у скульптурі, читайте у цій статті.

Ось що писали про цю скульптуру:

«У цій скульптурі, виконаній 1939 року, художник розкрив образ високої гуманності, людяності, теплоти. У лівій руці Сталін тримає пакунок, правий, зігнутий у лікті, закладений за борт мундира. Підлоги шинелі закривають ноги, плавно обтікаючи корпус. За цей монумент, високо оцінений радянським народом, художнику було присуджено Сталінська преміяпершого ступеня»
(витяг з книги « Скульптурні пам'яткиі пам'ятники у Москві», Н.Соболевський, 1947 р.)



Цей же пам'ятник у дворі Третьяківки

Ця скульптура С.Д. Меркулова, висотою 3,5 метра, виконана у червоному граніті була встановлена ​​перед ГТГ в 1939 р. Цікаво, що раніше тому місці була скульптура Леніна, та був постала скульптура Третьякова, що існує донині.

«У порівнянні з монументами аванпорту та Всесоюзної сільськогосподарської виставки у цьому скульптурному зображенні І.В. Сталіна художник уважніше та гостріше моделював риси обличчя Сталіна, звернув більшу увагу на деталі та портретну схожість, менше синтезував образ, зробивши його більш простим та зрозумілим масовому глядачеві» (витяг з книги «Скульптурні пам'ятки та монументи в Москві», Н.Соболевський, 1947 р).


Ось що писали про цю скульптуру Сталіна:

«Один із досконалих творів радянської скульптури, що зображує Сталіна, – це гранітний монумент, створений С.Д. Меркуловим для аванпорту каналу Москва-Волга.

Риси вождя соціалістичної Батьківщини передано у цьому творі з великою виразністю. Одягнений у шинель товариш Сталін стоїть, заклавши характерним жестом руку за борт військового костюма. Фронтально розгорнута постать вождя містить у своїй чіткій завершеності величезну силуреалістичної правди про те, кому присвячені найкращі помисли та сподівання радянських людейі всього трудового людства, у тому, кого оспівують поети, ашуги, сказители, у тому, хто з перемоги до перемоги веде велику соціалістичну державу» (витяг із книжки «Скульптурні пам'ятки і пам'ятники у Москві», Н.Соболевский, 1947 р.)


Ленін і Сталін у Гірках. 1937 р. Робота українських скульпторів Ю.І. Білостоцького, Г.Л. Пивоварова та Е.М. Фрідман. Харків. Пам'ятник розташовувався на початку центральної алеї Парку ім. Горького у Харкові,

Першу копію цього пам'ятника було встановлено 1937 р. у Москві, у сквері Хімкінського вокзалу.
Ця пам'ятка була рекомендована зверху як зразок, відливалася з бетону і була встановлена ​​чи не у всіх обласних центрах СРСР. На ньому два вожді сидять на лавці. Справа в тому, що ця пам'ятка мала успіх на виставці мистецтва в Москві 1938 року. З чуток, він сподобався самому Сталіну, й у різних містах поспішили порадувати вождя народів. Встановлювати цей парний пам'ятник масово почали наприкінці 1930-х. На цьому пам'ятнику Ленін був зображений сидячим у невимушеній позі, закинувши ногу на ногу, заклавши ліву рукуза спину Сталіна, а Сталін був зображений трохи нахилившись, що тримає в лівій руці деякі аркуші паперу (можливо карту), що спускаються до ніг. Були й подібні пам'ятники, які трохи відрізнялися від оригіналу. Так, наприклад, у Кіровограді на сільськогосподарській виставці вожді були зображені трохи інакше: у Леніна ноги поруч, а не одна на іншій, а Сталін з деяким планом на правому коліні. У другій варіації цієї пам'ятки у руці Леніна з'являється розгорнута книга. У третій варіації пам'ятника вожді розмовляють один з одним без жодних паперів перед собою.

У повоєнні роки виник і другий варіант пам'ятника «Ленін і Сталін у Гірках». Він був копією попереднього, з тією лише різницею, що ноги Леніна були вкриті шинеллю, а в Сталіна шинель накинута на ліве плече; ноги Сталіна також укриті. Цей варіант був поширений трохи менше двох попередніх. Такі скульптури були, зокрема, в Алчевську, Бендерах, Гродно, Кіровограді, Луцьку, Мінську, Одесі, Сизрані та інших містах.






Пам'ятник Сталіну на центральній пл. м. Горі, Грузія. Скульптор Шота Мікітідзе, архітектори Арчіл та Захарій Курдіані. Встановлено 1952 р.

Вцілів під час кампанії М. С. Хрущова з демонтажу пам'ятників Сталіну. Як стверджував Іраклій Кандарелі: «пам'ятник хотіли прибрати і в 1956 році і навіть намагалися це зробити, але тоді весь Горі піднявся на ноги, і нічого не вийшло. Населення розбило намети і день і ніч охороняло монумент, щоб його не знесли помалу». Ця пам'ятка знесена в ніч з 24 на 25 червня 2010 р. і переміщена у двір музею Сталіна в Горі.


У роки окупації Києва ця пам'ятка була знищена фашистами.


Казахстан, село Ікан, пам'ятник біля колишнього будинкусільради.

Цей пам'ятник не був знесений за Хрущова - опиралися житель села Ікан. Він зберігся досі. Будівлю сільради вирішили перенести – ближче до шосе, новий центрсела. Старий будинок купив місцевий житель- разом із пам'ятником Сталіну та стендами, на яких вивішували портрети передових колгоспників. До своєї смерті він доглядав пам'ятник, а тепер це робить його син Алішер Ахметов.


Колись ім'я цієї людини – всемогутнього вождя народів І.В. Сталіна - в одних людей викликало побожний трепет, а в інших - страх, розпач і ненависть. Найдивовижніше, що й сьогодні оцінки його життя суперечливі. У суспільстві точаться гарячі суперечки про те, чи заслужив цей політичний діячсобі пам'ятник, адже Сталін людина особлива в російській історії. Тому й питання пам'ятника йому залишається відкритим.

Спробуємо розглянути цю проблемубільш детально.

Людина-памятник: Сталін у розумінні сучасників

Сама ця людина в розумінні його сучасників була справжньою пам'яткою, виготовленою з найтвердіших матеріалів. Про його та жорстокість до ворогів ходили легенди. Сталін підкорював людей своєю чарівністю та переконаністю, але був уразливий і часто непередбачуваний.

За життя Сталіну вже ставилися пам'ятники, хоча він був великим прихильником такого прославлення свого імені. Проте він був противником таких дій свого оточення, знаходячи собі у цьому певну користь.

Перші скульптури вождя

Перший подібний пам'ятник з'явився в Радянської Росії 1929 року (скульптор Харламов). Його було створено спеціально до 50-річчя вождя. Перший пам'ятник Сталіну у Москві надихнув та інших художників та чиновників.

Після першого увічнення радянського лідера розпочався справжній бум подібних монументів. Пам'ятник Леніну та Сталіну можна було побачити у більшості міст та селищ СРСР.

Ставили такі споруди на вокзалах, майданах, біля значних архітектурних об'єктів(один із пам'ятників Сталіну стояв біля входу до Третьяковську галереюна місці, де зараз знаходиться пам'ятник Третьякову). І це був далеко не єдиний пам'ятник Сталіну у Москві. У місті починаючи з 30-х років. встановили близько 50 скульптур вождя.

Подібних споруд по всьому СРСР було так багато, що вони свідчили про особливе ставлення до «батька народів».

Найбільш популярні пам'ятники

У ряді великої кількостіпам'яток влади країни були змушені вибрати з них найбільш підходящі з погляду офіційної державної ідеології.

Але якою ж треба було вибрати пам'ятник? Сталін із цього приводу жодних розпоряджень (ні усних, ні письмових) не давав, тому його соратники на свій страх та ризик обрали пам'ятник, який створили українські скульптори. Він зображував Леніна та Сталіна, що сидять на лаві у вирішенні важливих державних завдань. Цей монумент був хороший тим, що показував спадкоємність влади: від вождя революції Леніна до іншого «молодшого» вождя Сталіна.

Цю скульптуру відразу почали розмножувати і ставити у містах СРСР.

Пам'ятників було поставлено дуже багато. Історики сумніваються в точних цифрах, але припускають, що їх було кілька тисяч (разом із бюстами та інше).

Масова руйнація пам'ятників

Після пам'ятника на честь його споруджувати продовжили. Щороку з'являлися нові пам'ятники. Найбільш популярними були образи Сталіна-філософа (вождь стояв у солдатській шинелі і притискав руку до серця) та Сталіна-генералісімуса. В одному тільки піонерському таборі «Артек» – всесоюзній дитячій оздоровниці – встановили чотири пам'ятники великому Сталіну.

Однак після 1956 року, коли Хрущов запустив процес десталінізації, пам'ятники стали масово демонтувати. Процес цей був швидкий і безжальний. Знищувалися навіть пам'ятники, де Сталін був зображений поряд із Леніним. Часто це робили вночі, щоб не викликати ремствування городян. Іноді скульптури просто закопували у землю чи підривали.

Коли країни ухвалили рішення про вихід із коаліції, було знищено останні пам'ятникивеликому вождеві, які ще зберігалися у братніх країнах Східної Європи.

У Росії цей процес був практично не помічений. Країна в цей час активно позбавлялася минулої ідеологічної спадщини.

Однак після 90-х років. соціологи помітили цікавий факт: у нашій країні з'явилася своєрідна ностальгія за минулою радянською добою.

І не дивно, що пам'ятники Сталіну у Росії почали активно з'являтися.

Сьогодні їх налічується близько 36. Найбільше скульптур знаходиться у Північній Осетії (передбачається, що за своєю національністю Йосип Джугашвілі був наполовину грузин, а наполовину осетин). Часто пам'ятники встановлюються членами КПРФ. Наявна і приватна ініціатива громадян.

Як правило, сама установка такого пам'ятника викликає запеклі суперечки. Тому одні громадяни беруть активну участь у цьому процесі, а інші подають позови до суду з вимогами про демонтаж цих скульптурних монументів.

Однак найімовірніше, кількість пам'ятників у найближчі рокиу нашій країні зросте.

Таким чином, багато суперечностей можна побачити у питанні про те, чи заслужив грізний «товариш Сталін» від нащадків собі пам'ятник. Сталін був сильним лідером, який зміг зберегти свою країну перед тяжкими загрозами. Але він увійшов у віки як жорстокий, часом навіть безжальний політик, вміло розправлявся з усіма тими, хто був йому невгодний.

Очевидно, остаточний вирок цієї особи може винести лише сама Історія.

Вибір редакції
Здрастуйте, мої дорогі хазяйки та господарі! Які плани на новий рік? Не, ну а че? Вже, між іншим, листопад закінчився — настав час...

Заливна з яловичини - універсальна страва, яку можна подати як на святковий стіл, так і під час дієти. Таке заливне чудово...

Печінка – корисний продукт, який містить необхідні вітаміни, мінеральні речовини та амінокислоти. Свиняча, куряча або яловича печінка.

Несолодкі закуски, що зовні нагадують торти, готуються порівняно просто і збираються шарами, подібно до солодкого частування. Начинок...
31.03.2018 Напевно, у кожної господині є свій фірмовий рецепт приготування індички. Індичка в беконі, запечена в духовці.
— оригінальні ласощі, які відрізняються від класичних ягідних заготовок ніжністю та насиченим ароматом. Кавунове варення.
Правильніше мовчати і виглядати кретином, ніж порушити мовчання і знищити будь-які підозри в тому. Здоровий глузд і...
Читай біографію філософа: коротко про життя, основні ідеї, навчання, філософію ГОТФРІД ВІЛЬГЕЛЬМ ЛЕЙБНИЦ (1646-1716)Німецький філософ,...
Підготуйте курку. Якщо потрібно, розморозьте її. Перевірте, щоб пір'я було якісно обскубано. Випатрайте курку, відріжте попку і шию.